4 листопада на головній площі Маріуполя відбувся мітинг, що зібрав за різними версіями від 5 до 10 тисяч осіб. В інформаційному просторі, заповненому навколовиборчими питаннями, такий численний екологічний мітинг не міг не привернути увагу країни. І, звісно ж, увагу Громадського простору. Зібрати на вулиці тисячі людей на свою підтримку є мрією для будь-якої політичної сили. І соціологи, і політики нарікають на соціальну апатію, зневіру, байдужість громадян до долі своєї країни. Та чи це справді так.. Що насправді хвилює українців, які цілі здатні їх активізувати? Маріуполь - друге місто за розміром в Донецькій області і один з найважливіших індустріальних центрів країни. Металургійний комбінат "Азовсталь" та "МК ім. Ілліча", що належать групі Метінвест, наповнюють бюджет міста і забезпечують робочими місцями жителів міста. Разом з тим, курортне місто на березі Азовського моря завжди мало складну екологічну ситуацію.
Це – плата за звання «металургійної столиці» України, і є межа, за якою ця плата стає невиправдано високою.
Зі слів маріупольців, все почалось у серпні 2011 року, коли місто систематично стало вкривати задушливим білим смогом. Смоги бували і раніше, але не настільки інтенсивні. А вже у грудні 2011 року, за інформацією гідрометцентру, Маріуполь практично кожен день був небезпечним для здоров’я городян. Перевірки виробництва, ініційовані за скаргами жителів, виявили ряд порушень екологічного законодавства і призначили адміністративні штрафи для посадовців – порушників розміром від 85 до 510 грн. Зрозуміло, що такі заходи не принесли полегшення мешканцям міста.
Тим часом метеоумови наступних місяців сприяли погіршенню ситуації. З часом зростаюче обурення мешканців міста переросло в конкретні дії. Перший мітинг відбувся 15 січня 2012 року, резолюцію якого підписали більше 1000 учасників.
"Численні спроби зв’язатися з міжнародними екологічними організаціями не виявились успішними: Україна не є країною пріоритетів, відповідей не надійшло. Залишалось два варіанти – їхати звідси або боротися"
Далі відбулась низка зустрічей активістів з посадовцями, переговори. У цей час основні забруднювачі повітря продовжують вкладати гроші в модернізацію обладнання, що теоретично може зменшити навантаження на довкілля, але більше спрямоване на отримання вигоди власникам за рахунок економії ресурсів виробництва. Як би там не було, а дихати в місті легше не ставало і невдоволення зростало. Медики все частіше ставили діагнози: токсикохімічні бронхіти, отруєння нез'ясованої етимології. Особливо вразливими до таких хвороб є діти.
Під час переговорів щодо виконання вимог резолюції мітингу найгостріші дискусії розгорталися навколо строків виведення з експлуатації непридатної до модернізації аглофабрики Азовсталі. Саме вона періодично «накриває» задушливим смогом центральну частину міста, деякі спальні райони, а також пляжі і узбережжя Азовського моря. Активісти вимагали закриття аглофабрики «вже сьогодні», що суперечило комерційним інтересам її власників. Схожа ситуація склалася і навколо коксових батарей «Метінвесту».
"Враховуючи те, що цей мітинг був «пробним» і було багато прорахунків і помилок, взагалі він відбувся: люди відчули, що можуть щось змінити в своєму житті"
Час йшов, а смогові проблеми лишались. Соціальне напруження вилилось в багатотисячний екологічний мітинг на центральній площі. Люди виходили в протигазах і респіраторах, з плакатами, що містили фрази «Ми хочемо жити», «Ми хочемо дихати», «Стоп смог» та інші.
«Громадський Простір» поспілкувався з одним з координаторів ініціативної екологічної групи "Дайте кислорода!" і одним з організаторів мітингу 4 листопада Максимом Бородіним:
Хто ввійшов до оргкомітету мітингу 4 листопада і всієї кампанії? Яка ваша особиста роль? - Основні організатори – я і Елеонора Гайворонська. Інші помічники - прості люди, які допомагали в силу своїх можливостей - хто листівки друкував, хто банери, хто зі звуком допоміг і просто під час мітингу охороняв апаратуру.
Чого вже вдалося досягти? Який результат був би ідеальним? - Поки що досягнуто доволі сильного резонансу - органи влади почали рухатися на рівні області і вище. Є відомості, що на Азовсталі різко кинулись займатися ремонтом газоочисників, які тривалий термін не працювали. Ідеальний варіант – це виконання більшості пунктів резолюції.
Які труднощі доводилося долати? - Найбільш важко було примусити людей повірити, що вони можуть вплинути на результат.
Чи задоволені Ви висвітленням цієї проблеми в медіа? - Стосовно Інтернету – так, задоволені. На телебаченні – слабувато, але ще подивимось.
Що, на Вашу думку, спонукало таку велику кількість людей об'єднатися навколо однієї проблеми? Чого не вистачає іншим подібним ініціативам в Україні? Що б Ви їм порадили? - У першу чергу, люди хочуть чесності і прозорості в організації будь-яких заходів - ніхто не любить підступності. І звісно основний фактор у нашому випадку – викиди заводів, котрі стосуються всіх і розуміння того, що це спільна проблема, примусило людей забути страхи і вийти, навіть робітників заводів.
Тобто має бути спільна мета, ідея і чесність – і в такому випадку не потрібно ні грошей, ні парасольок, ні подачок. Люди, що йдуть на це, – найкращі представники нашої громади, ті, хто за нормальних умов і можливостей готові зробити кращим життя у своїй країні, щось змінити.
Чим могли би допомогти на даному етапі інші НУО та активісти? - Поки що важко сказати. Основне – це розказати про нашу ситуацію та дати зрозуміти іншим, що навіть в такому пострадянському містечку як Маріуполь – може бути активне громадянське суспільство, його просто треба «пробудити».
За кілька днів після вищезгаданого мітингу прес-служба «Метінвесту» опублікувала заяву про те, що у зв’язку з останніми подіями прийнято рішення зупинити аглофабрику «Азовсталі» терміном на 1 місяць для проведення діагностики очисних систем і усунення можливих дефектів.
«Згідно з оцінкою наших спеціалістів, вірогідною причиною посилення смогу останнім часом стала інтенсивна утилізація на аглофабриці МК Азовсталь вторинних матеріалів із шламонакопичувача меткомбінату, що здійснювався в рамках затвердженої екологічної програми охорони Азовського моря. Ці вторинні матеріали характеризуються підвищеним вмістом органічних сполук, в тому числі торфу... В подальшому використання вторинних матеріалів з органічними домішками буде зведено до мінімуму. Крім того, прийнято рішення про прискорення реалізації програми модернізації і поступового переведення об’ємів виробництва на аглофабрику ММК ім. Ілліча для остаточного виведення з ладу Азовсталі до кінця 2016 року» - повідомляє прес-служба компанії.
Максиме, наскільки задоволені Ви реакцією "Метінвесту"? Як плануєте контролювати ситуацію надалі? - Ми задоволені тим, що аглофабрика зупинена, але не задоволені тим, що це тимчасове явище - за 1 місяць там нічого глобально не змінити, та й вкладати в цю застарілу фабрику гроші сенсу великого немає. Логістика на даний момент дозволяє використовувати агломерат МК "ММК ім. Ілліча", але для МК "Азовсталь" залишається проблема утилізації відходів - шламів, переробкою яких вона саме і займалась. Всі прекрасно розуміють: не буде смогу - не буде народних заворушень. Буде смог – з кожним днем буде зростати незадоволення людей. І повернемося знову в початкову точку.
На думку автора, події у Маріуполі чудово ілюструють те, що, можливо, помиляються ті, хто вважає українців неактивними і байдужими. Адже мобілізувати людей навколо реальної загрози не важко. Можливо, справа в тому, що жодна політична сила на даний момент просто не розуміє реальних проблем українців, а бореться з надуманими проблемами?
Як би там не було, поки що можна привітати маріупольців з маленькою перемогою і побажати успіху в подальшій боротьбі за життя.
