Найбільший за останні роки мітинг у Маріуполі ознаменував небажання жителів у догоду ділкам від крупного промислового бізнесу обирати між здоров’ям і матеріальним добробутом
15 січня у Маріуполі пройшов мітинг «Дайте кисню», який зібрав майже тисячу осіб. Це найбільший протестний захід у місті протягом останніх декількох років присвячувався не політико-економічним питанням, а одвічному «головному болю» жителів – забрудненню повітря металургійними заводами.
Хоча міській громадськості не звикати до організації екологічних протестних ініціатив, схоже, що проблема встала, як ніколи, більш гостро – адже мітинг «Дайте кисню» був спровокований останнім випадком затяжного смогу. Так у місті вже звично характеризують період безвітряної погоди, коли переважаючий звичайний згідно розі вітрів напрямок «Схід-Захід» завмирає – і тоді найбільш густонаселені райони міста, включаючи його Центр, опиняються накритими сизим серпанком сіроводороду, фенолу, формальдегіду й пилу. На думку метеорологів, у місті змінюється клімат, оскільки число таких аномально безвітряних днів в одному тільки 2011 році склало принаймні 180. Проблему неабияк ускладнює політика не то керівництва, не то власника провідних забрудників – меткомбінатів «Азовсталь» і ім. Ілліча. Не дивлячись на приписи по зниженню виробничих потужностей у періоди смогу, про які метеорологи вчасно і стабільно їх попереджають, об’єми викидів, вочевидь, не знижуються. Це підігріває обурення жителів, засноване на упевненості в тому, що провідному господарюючому у місті суб’єкту – структурі Ріната Ахметова – компанії «Метінвест» просто невигідно вмикати очисні споруди. І якщо раніше не вмикати ці самі фільтри було звичною практикою у нічну зміну роботи підприємств, коли їх не змогла б відвідати жодна перевірка, то тепер, як запевняють городяни й громадський актив, на очищенні повітря економлять цілодобово.
Стало зрозуміло, що невдоволення жителів наближується до точки кипіння. Це стало помітно по реакції городян, викликаної на мітингу боязкими запевняннями заступника міського голови Геннадія Мітрофанова про те, що у діалозі з меткомбінатами помітний прогрес. Виступ його постійно переривався криками «Ганьба!» і «Чим дихати?»
Примітно, що імпульс до проведення акції протесту цього разу виходив з інтернет-середовища. Завсідники одного з найбільш популярних міських форумів, які до цього часу акції такого роду не проводили, вже за тиждень поширили у мережі Інтернет і у вигляді листівок звернення до жителів міста. В результаті біля будинку міськради зібралися люди усіх вікових категорій, жителі усіх районів, представники громадських організацій, що спеціалізуються на екологічній тематиці, просто небайдужі громадяни.
На мітингу ініціативна група зібрала десь 1000 підписів під резолюцією, яку буде спрямовано на адресу Президенту України Віктора Януковича, до Ради національної безпеки і оборони України, до Кабміну, міського голови Маріуполя Юрія Хотлубея, до природоохоронної прокуратури. Найбільш голосна вимога резолюції стосувалася наданню Маріуполю статуса зони надзвичайної екологічної ситуації.
Крім цього мітингувальники вимагали створити спеціалізовану лабораторію для більш детального вивчення складу атмосферного повітря, а також публікувати у загальнодоступному вигляді статистичні дані про реальний рівень забруднення і реальну кількість онкозахворювань і захворювань верхніх дихальних шляхів маріупольців.
І наостанок, варто відзначити не тільки і не стільки масовість або успіх мережевої форми протесаної самоорганізації, яка добре себе зарекомендувала у регіоні з яскраво вираженою політичною культурою очікування. Адже на мітинг у неділю прийшов лише кожний 500-й житель, а різноманітні мітинги, акції й перфоманси в останні два роки стали вже постійним елементом суспільного ландшафту столиці Приазов’я. Хотілося б відзначити не кількісний, а якісний аспект заходу – на тлі не кон’юктурної, а системної і, як здавалося до тих пір, такої неоднозначної у місті проблеми, як забруднення еко-системи.
Півтора десятиліття так званим місто утворюючим підприємствам й тим, хто за ними стояв, удавалося навіювати жителям про те, що їм доведеться обирати між двох «або» – або стабільна занятість на підприємствах-забрудниках, або чисте повітря.
Тепер же стало очевидним, що маріупольці не бажають миритися з нав’язуваною їм необхідністю вибору там, де вони мають право нічим не жертвувати. Подальше нехтування в угоду чиїмось меркантильним інтересам законів України, санітарних норм і правил природокористування може загрожувати новими, більш масштабними і водночас менш контрольованими акціями протесту. Здоров’я тих, хто примножую крупному капіталу його багатство, повинно у його ж формулах розрахунку собівартості товару стати константою.
